ЗРУЧНИЙ СПОСІБ РОБОТИ ІЗ ФОТОГРАФІЯМИ

Інтернет – фото редактор http://www.picmonkey.com – вдале рішення для роботи із зображенням. Від широко відомого фотошопу він відрізняється зручністю і простотою. І хоча сайт повністю англомовний, зорієнтуватися тут не складно. Всі функції забезпечені добре підібраними картинками пояснень, і навіть не зовсім розуміючи як перевести назву інструменту, можна здогадатися, як він діє.

Після загрузки фотографії (edit a photo) перед користувачем відкривається багатофункціональне  меню. Користувачеві запропоновано ряд базових  інструментів. Можна обрізати фото, повернути, додавати контрастності, змінити колір (зробити фото більш насиченим чи взагалі чорно-білим), змінити розмір, тощо. Кожний ефект має свої опції для точної настройки.

ПИТАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ НАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ.

Автор Оксана Яцюк

За матеріалами літературно-публіцистичного журналу молоді із обмеженими фізичної можливостями «Паросток»

1. «Йти чи не йти?» Звичайно йти. Хоча кажуть, що демократія - погана річ, але кращої людство поки що не вигадало. Вибори є можливістю кожної людини взяти участь в управлінні країни, сказати про свої бажання і пропозиції і бути почутим. Дослухаючись напередодні виборів до суперечок: «йти голосувати, чи не йти», я намагаюсь зрозуміти мотивацію тих, хто горда закликає – не йти. Чи вже таким затратним і важким є похід до виборчої дільниці, чи дійсно так багато зусиль витрачає громадянин на процес голосування, який відбувається один раз в декілька років? Напевно, ні. Є позиція ображених (залишилось спадком від СРСР, коли стовідсоткова явка населенням на виборчий дільниці була обов’язкова) – не має гарячої води – не піду голосувати (хоча такі протести урядовці просто не помітять).

Але яку б мотивацію не проголошували ті, хто бойкотують вибори, позиція їх, на мій погляд має одне коріння: страх взяти на себе відповідальність за своє життя. Звичайно, бути стороннім спостерігачем вигідно, особливо для  заяв на кшталт: влада погана, але я її не обирав, це вибрали інші. Тільки чи є подібна позиція конструктивною для розвитку громади і країни?

ЗРОБИ СВІЙ ВИБІР!

Наша країна готується зробити ще один визначний крок у своїй історії – обрати  новий склад Верховної Ради. Я вірю, що не випадково, переглядаючи колишні записи, натрапила на роздуми моїх друзів, людей з особливими потребами та небайдужих осіб – активних громадських діячів нашого міста. У них, попри всі труднощі  відчувається віра у перемогу демократичних ідеалів, надія на краще майбутнє, любов до батьківщини. Тож пропоную їх вашій увазі.

Яка громадська позиція людей з особливими потребами щодо майбутніх виборів? Тільки невеликий відсоток респондентів незалежного опитування, що провели активісти Вінницької міської громадської організації соціального розвитку та становлення окремих мало захищених категорій молоді "Паросток" вірять, що саме їх голос є важливим. Звичайно, хотілось, щоб наша позиція була більш активною. На песимізм тих, хто не хоче йти на вибори, я можу сказати наступне: всі ми прагнемо змін. Але в суспільстві мало що зміниться тому, що саме ми – у яких багато перешкод на шляху до голосування – своєю пасивністю забираємо в себе хоч якийсь шанс   на поліпшення. І друге, необхідно пам’ятати про свій громадський обов’язок на голосування і про право на краще майбутнє.

Анастасія Ліщинська.

Зовсім скоро на нас чекають вибори до Верховної Ради. З цього приводу хочеться сказати, що ми, інваліди, такі ж самі люди, як і всі інші. У нас такі ж самі політичні права: обирати своїх представників і бути обраним у якості такої особи, а також брати участь у політичному житті країни за допомогою усіх, незаборонених законами методами і способами.

Саме найменше, що ми можемо зробити, це взяти участь у обранні представників до нашого законодавчого органу.

АВТОМАТИЗОВАНА БІБЛІОТЕЧНО-ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ІРБІС

Сучасні бібліотеки є універсальними банками інформації, які складаються з багатьох структурних підрозділів . Не розгубитися  у  великій кількості документів завжди допомагали каталоги. Як правило після одержання читацького  квитка користувач прямує саме до каталогів. В свідомості багатьох наших сучасників бібліотека виглядає   як цілий ряд книжковий полиць і ящичків із картками.

Але часи змінюються. Зараз маємо альтернативу картковим каталогам – електронні бази даних. Найпопулярнішою серед них є програма ІРБІС. Використання програми сприяє якісному та швидкому задоволенню потреб відвідувачів бібліотеки. Дружній інтерфейс, розрахований на користувача, що не володіє ніякими спеціальними знаннями;

СОЦІАЛЬНІ МАЙСТЕРНІ ДЛЯ НЕПОВНОСПРАВНИХ

19 вересня в селі Дорожньому, що на Вінниччині, відкрито нову сторінку в направленні соціального захисту людей із такими важкими захворюваннями  як синдром Дауна, ДЦП  тощо. В Україні запрацювали соціальні майстерні для неповносправних.

Турбуючись про таку категорію людей, в Україні створено ряд допоміжних навчальних закладів. Закінчивши їх, людина, зазвичай, потрапляє до реабілітаційних центрів, де її подальшим розвитком займаються кваліфіковані фахівці. Однак термін перебування тут обмежений. Тож для того, щоб не переривати зв’язок із суспільством, був потрібен новий крок на шляху інтеграції.

У  2012 році на обласній сесії ідея започаткування подібного закладу була підтримана депутатами різних партій. Соціальні майстерні для неповносправних створено завдяки зусиллям членів громадської організації «Відкриті серця» - батьками молодих людей з інвалідністю. Зі свого боку влада, а також небайдужі громадяни систематично надають необхідну допомогу у створенні комфортних умов для роботи цілеспрямованих майстрів.

Гостям свята було надано можливість оглянути майстерні. В минулому це приміщення належало місцевій початковій школі. Будівля відповідає всім вимогам безбар’єрності

. 

В урочистому відкритті майстерень брали участь заступник голови облдержадміністрації Любов Спірідонова та заступник голови обласної Ради Юрій Медведєв. Господарі свята висловили свою вдячність спонсорам, а також всім, хто підтримував це починання.

ТРАВА, ЩО ПРОБИЛА АСФАЛЬТ

Московське товариство  Астрель у 2011 році видало автобіографічну книжку Тамари Черемнової «Трава, що пробила асфальт»

Історія життя людини, сила духу і волі, що не дозволили їй зламатися перед обставинами долі. Автобіографічна повість, яка не залишить байдужими читачів, а можливо підштовхне до більш рішучих змін у своєму житті. Адже будь-які неприємності можна пережити з гідністю, що і довела Тамара Черемнов. Хвороба, яка не залишає можливості вільного пересування, зрада батьків, жахи дитячого будинку і інтернату, і все це тільки частина життєвого шляху автора. Прочитавши книгу, озирніться, і побачите, скільки людей з діагнозом ДЦП. Саме постійний біль і брак простих життєвих радостей  змушують їх боротися за своє майбутнє в світі здорових людей. Повірте, Тамара Черемнова не просто написала автобіографію, вона описала реальність того, що може статися з людиною, яка повністю залежить від допомоги інших. Повноцінним членом суспільства  людину роблять не його фізичні здібності, а досягнення і вчинки. Сказати, що Тамара Черемнова досягла успіху, значить, нічого не сказати. Наполеглива робота над собою, для досягнення мрії, крізь постійні перешкоди, таке не під силу буває навіть здоровим людям. Завдяки таким, як Тамара Черемнова, багато людей знаходять віру в себе і свої сили, починають жити повноцінним життям, творити і радіти своїми результатами!

ЛЮДИНА РОКУ

«Україна починається з кожного з нас, з нашого серця, з нашої душі, з нашої праці. Сила держави - в її людях, цілеспрямованих, талановитих, мудрих, і ми повинні пам'ятати про це кожен день, кожну годину.

 І сьогодні ми продовжуємо літопис трудової звитяги нашого краю. Назва цього монументу праці – Дошка пошани. Вона говорить сама за себе – тільки своїми добрими справами і вчинками людина заслуговує на повагу», – зазначив перший заступник голови обласної державної адміністрації Іван Мовчан під час урочистостей з нагоди вручення свідоцтв особам, занесеним на обласну Дошку пошани “Праця і звитяга вінничан» та переможцям конкурсу «Людина року», яке відбулось 23 серпня у КЗ «Плеяда».

Раїса Панасюк – голова громадської організації  для молоді з обмеженими фізичними можливостями «Гармонія», – досі помітно спантеличена, що на сцені назвали її ім’я:

– Я не очікувала, що знову потраплю на Дошку Пошани, – розповідає Раїса, – адже у 2002 році мені вже випадала така честь. А сьогодні я дуже, звичайно, рада, адже ця відзнака є визнанням нашої праці, і не лише моєї, а й всієї організації загалом.