БАЖАННЯ ЖИТИ

Фільм польського режисера Мацея Пепшици  «Бажання жити» досить актуальний і інтеграційний. Актор, який у ньому знімається, хворий на ДЦП. Такий діагноз і у Матеуша – головного героя фільму. Перед глядачем розкривається історія однієї польської родини- мати, батько і троє дітей, один з яких Матеуш.

Батько працює, мати присвячує себе родині, дбає про господарство і трохи підробляє шиттям. Вона віддана дітям, та найбільш уваги приділяє Матеушу. Дуже хоче зрозуміти, чим живе син, пізнати його внутрішній світ. А батько мріє, щоб син став справжнім чоловіком.  Він влаштовує для нього цікаві ігри і навіть перегони з повзання, розповідає про зірки. Та одного дня батько гине.

Вікно для Матеуша – єдине джерело пізнання світу. Він спостерігає за всім, що діється у сусідньому будинку. Найбільш його увагу привертають закохані пари. Такі ж почуття він бачить між соєю сестрою та її хлопцем. І мріє про власне кохання.

Та життя не підвладне мріям. У матері Матеуша стається напад. Вона потрапляє у лікарню, а Матеуша віддають у притулок для неповносправних. Та хлопець не такий, він все розуміє, розуміє, що в нього є щось таке, чого бракує іншим. Проявити свої здібності він не може, а бунти караються. Тільки молода дівчина-  волонтер виділяє Матеуша посеред інших. Між ними з’являються почуття, але зрозуміло, що в них немає майбутнього.

Здавалося б Матеуш приречений все життя вважатися розумово відсталим. Та нова вчителька все ж змогла розпізнати його потенціал. З допомогою малюнків він робить прорив у розвитку. І хоча він так і зостався у притулку для неповносправних, все ж зміг заявити вчительці і матері: «Я не рослина».