СПРИЙНЯТТЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

До 90-х років минулого століття людина з інвалідністю майже не згадувалась як частина суспільства. Цю тему вважали некоректною, або проблемною. Її намагались уникати. В уяві багатьох людей ці люди виглядали, як вічно хворі, немічні, проблемні, нецікаві.

Ситуація на зовні змінилась. У вишах побільшало студентів із слабким здоров’ям, почали створюватись спеціальні робочі місця, друкуються твори авторів з інвалідністю, вхід у сучасні будинки став доступнішим. Та чи змінився менталітет суспільства?

Нерідко на вулиці людину з інвалідністю обходять десятою дорогою, батьки неохоче дають згоду, на дружбу своїх дітей із однолітками з інвалідністю. Такій людині дуже важко налагодити близькі стосунки, її постійно намагаються вчити, або надмірно опікати. Чому?

Досить вагомий вплив на ментальність мають повідомлення ЗМІ. І якою б сформованою не була особиста думка людини, факти, події, свідчення накладають свій відтінок. А висвітлюючи життя людей з інвалідністю, журналісти часто припускаються грубих помилок. 

Перше порушення зберіглося ще з минулих часів. Про нього я згадувала вище, але повторюся ще. Кожна людина прагне до чогось доброго, гарного, світлого. І це природньо. Та якщо подивитися на деякі статті та репортажі про людей з інвалідністю, побачимо зовсім нецікаву картину. Немічний, негарний, потребуючий догляду. Але це не завжди так. Існують люди із дуже важкими захворюваннями, ті які не в змозі самі дати собі раду, але далеко не всі. У більшості випадків навіть важко хворі можуть не тільки обійти себе, але й приносити користь своїм близьким людям і суспільству.

Буває і навпаки: здібності і досягнення дещо завищені. Із людини роблять героя. Але нічого дивного немає  у тому, щоб поступити в інститут, створити сім’ю, працювати. Це нормальне сучасне життя. До того ж труднощі є у всіх. І не факт,  що людина, яка досягла гарних результатів у конкретному напрямку, буде успішною.

 Також досить складно пояснити дитині, що вона така ж як всі і водночас має   обмеження, з якими потрібно рахуватись. Але при грамотному підході можна виховати світлу, впевнену в собі, толерантну людину, яка розуміє ситуацію, в якій вона опинилась в наслідок хвороби, і водночас у повній мірі використовує свої сильні сторони.

Наведу деякі помилкові вислови, яких допускаються працівники мас-медіа. Наведу фрагмент  із статті провідного спеціаліста Національної Асамблеї Інвалідів України Володимира Айзіна:

«Найпоширеніші стереотипи:

люди з інвалідністю — нещасні, неприємні, хворі, неспроможні або злі;

люди з інвалідністю не мають майбутнього і є тягарем для своїх сімей;

людей з інвалідністю представляють героями (наприклад, коли вони «долають свою інвалідність або мужньо тримаються, незважаючи на «тяжкі страждання»);

людей з інвалідністю представляють диваками (об’єктами людської цікавості з огляду на їхнє рідкісне або незвичне порушення);

люди з інвалідністю не цікавляться нічим, окрім своєї хвороби, і вони не можуть бути експертами в жодній сфері, крім інвалідності;

люди з інвалідністю — хороший інструмент для гри на почуттях.

     Коректна мова

Слово «неповносправні» — це опис, а не група людей. Завжди вживайте термін «люди з інвалідністю» чи «особа з інвалідністю».

Уникайте вживання медичних штампів, здатних підсилювати стереотипи про людей з інвалідністю як про «нездорових людей».

Уникайте таких фраз, як «хворіє на...», «жертва (чогось)», які викликають жаль та навіюють відчуття постійного болю та безнадійності.

Уникайте використання образів, які передають страждання, небезпеку, ізоляцію або пасивність.

Більшість людей з інвалідністю використовують звичні слова для опису щоденного життя. Користувачі візків «ходять на прогулянки». Люди з погіршеним зором можуть бути раді або не раді «вас бачити». Погіршений стан може лише означати, що дещо робиться по-іншому.

Слід уникати загальних фраз, які можуть надати порушенням стану здоров’я людини негативного відтінку, наприклад «глухий як тетеря», «глухий до наших бажань», «німий як риба» тощо.

Уникайте пасивних слів та слів, які асоціюються з людиною як жертвою. Вживайте слова, що показують повагу до людей з інвалідністю як активних громадян, які контролюють власне життя.

Уникайте                                                                         Використовуйте

Неповносправні, інваліди   -                                         Люди з інвалідністю

Страждає від..., хворий на..., жертва (чогось)    \    -   Має (назва порушення стану здоров’я, хвороби)

Прикутий до інвалідного крісла / ліжка   -        Користувач візка; той, хто користується візком»

Із наведених Володимиром Айзіним прикладів можна зробити висновок, що одним з пріоритетів людей з інвалідністю – це почуття власної гідності в своїх очах ,в очах близьких людей і навіть під час випадкових зустрічей. То ж найкраща  допомога для них – створити умови для гідного життя.