РОМАН ЗАСУХА

Кожен із нас залежить від обставин і неможливо передбачити, коли і в як вони можуть змінити життя.  Роман Засуха із міста Миронівка, що на Київщині, був звичайним юнаком, навчався у Київському університеті будівництва та архітектури, подальшу свою діяльність бачив саме у цій галузі.

Та реалізувати плани не вдалося. Хлопець несподівано потрапив у дтп, внаслідок якого опинився у інвалідному візку. В університеті довелося брати академічну відпустку. Минав час і дедалі більше ставало зрозуміло, що працювати за обраною спеціальністю Роман вже не зможе.

Законодавством зазначено: підприємство, до штату якого належать люди з інвалідністю, відраховує державі менший відсоток податків. То ж деяким керівникам вигідно, щоб такі працівники у них числилися.

Роман не хотів так. Він вступив до Університету «Україна» на юридичний факультет тому, що саме там приймають на навчання людей з інвалідністю. Та практика показала, що покликання до цього напрямку він не має.

Перекваліфікувався на бухгалтера і отримав роботу. Справу освоїв швидко. Були успіхи, колеги навіть зверталися за порадою, але не сприймали нового – форм, ідей тощо. Та й подальшого розвитку годі було сподіватися. Хотілося чогось нового. До того ж не подобалась сама атмосфера у колективі.

Почав вивчати язики програмування. Далі – спроби і досягнення. На початку це був невеличкий тестовий сайт. Простий, неконкурентний, він давав Роману поштовх працювати ще більше.

Від свого знайомого він дізнався про  проєкт Be QA Today, що безкоштовно навчає людей з інвалідністю, як тестувати програмне забезпечення, і вирішив спробувати пройти ці курси.

Було не легко. Два рази на тиждень після трудового дня починалося навчання і потрібно було добратися до міста. У вільні від лекцій вечори виконував домашні завдання. Дуже допомагали базові  знання ІТ і англійської мови.

Лекції були насиченими і різноплановими. Слухачам намагалися подати максимум знань, які у майбутньому могли стати в пригоді. Вчили дизайн, програмували на Python, робили тест-дизайн, після чого неважко було пройти сертифікацію ISTQB. Успішність вимірювалась якістю виконання домашніх завдань. Саме так визначався рівень засвоєного матеріалу. То ж підготовка і виконання заданих робіт займала весь вільний час  

Успішно закінчивши навчання, Роман став шукати роботу.  Для цього були застосовані всі традиційні і новітні методи – месенджери, соціальні мережі, тощо. Своєї інвалідності він не приховував.

А далі - співбесіди із роботодавцями. Було кілька спроб. Та невдалі намагання не знеохотили. Роман послідовно йшов до своєї мети. Найбільш він цінував ставлення до себе, як до рівного. Поблажки йому були не потрібні.

Стремління  і наполегливість дали свої результати – Роман став тестувальником у Ciklum. Він отримав усе про що мріяв: роботу, достойний заробіток, можливість професійного і особистого розвитку, колектив, який цінував культуру і інноваційні ідеї. Зараз Роман працює над англійським проектом.

Життя змінилося. З’явилося більше можливостей. Також додалися нові цікаві захоплення, наприклад спорт, історія, технічні науки. Хотілося розвиватись, пізнавати щось нове. До того ж з’явилися нові знайомства. Роман став активнішім і мобільнішім.

Нові, незабутні враження подарувала поїздка до Англії, куди Роман самостійно їздив у відрядження. Це був час, коли по особливому відчував себе самостійним і мобільним. Дуже сподобалась компанія під Манчестером. Спілкування із закордонними колегами, нові професійні навички відкривали те, наскільки вагомою є справа, до якої він причетний.

Але попри позитивний досвід Романа у отриманні праці у напрямку ІТ-технологій, він зазначає, що влаштуватися на роботу людям з інвалідністю не просто. На жаль офіси такого профілю не готові співпрацювати із людьми з інвалідністю.

По-перше вони не є доступними. Започатковуючи підприємства зазначеної галузі, мало хто враховує те, що можливо тут буде працювати людина із функціональними обмеженнями. То ж принципи доступності не враховано. Не прийнято вважати і на те, що людина з інвалідністю обере саме таку професію і буде у ній успішна.

Роман доводить протилежне. Він просто завжди йде до своєї мети. Робить що може. Його приклад не тільки мотивує, але й підводить до роздумів. І основою тезою є те, що змінити своє життя на краще – можливо. Але це довгий і складний процес. І найголовнішім завдатком успіху є послідовна і систематична праця і розвиток. Не можливо передбачити коли саме пощастить. Просто потрібно йти вперед, незважаючи на втому і знеохочення.