Якщо танець стає частинкою
сутності людини, то це на все життя. І жодні обставини не взмозі стати цьому на
заваді.
Юна китайська танцюристка
Ма Лі займалася балетом із дитинства. Вона була закохана у танець і саме це
бачила справою свого життя. І дійсно, гарна, молода балерина могла пишатися
своїми успіхами.
Згодом дівчина побачила
виступ людей з інвалідністю і зрозуміла – продовжувати займатися улюбленою
справою можливо. Трохи пізніше вона познайомилася із молодим хлопцем на ім’я
Чжай Сяовей.
У чотири роки він раптово
потрапив під трактор і залишився без ноги. Але на відміну від Ма Лі особливого
розчарування не пережив. Швидко призвичаївся до милиць і навіть почав займатися
стрибками і дайвингом. А ще став
велогонщиком.
Дівчина, яка із дитинства
займалася балетом, знала, як важлива у танцях надійна підтримка сильного
партнера. Побачивши мускулистий стан, одразу зрозуміла, що знайшла достойну пару.
Підійшовши, вона запитала, чи полюбляє він танцювати. Юнак зазнався, що ніколи
цього не робив. Та Ма Лі повторила своє запитання і отримала позитивну
відповідь.
Розпочався довгий і
складний шлях до втілення мрії. Репетирували два роки з восьмої ранку до двадцять
третьої вечора. Долаючи обмеження, втому, зневіру. Падаючи і підіймаючись. Вони
знов і знов повторювали кожен рух, поворот, нахил. Вчилися довіряти один одному.
Свій перший виступ пара
представила у програмі національного
танцювального конкурсу. То був балет «Рука в руці». У ньому, наче у
кінострічці, відображено всі складні переживання, через які кожному з учасників
дуету довелося пройти. Це – самотність, сум, біль і водночас дружба, підтримка,
вірність. Глядачі в залі не могли
стримати сліз.
У конкурсі, де брали участь
більше 7000 учасників, пара посіла друге місце, а їх виступ став національним
хітом. Глядачі стоячі проводжали гучними оплесками. Неможливо передати всіх
емоцій публіки – подив, захоплення, схвалення.
Сьогодні про цю перемогу
відомо майже у всьому світі, а сам дует є взірцем незламного духу.
Немає коментарів:
Дописати коментар