СВІТ «СОНЯЧНИХ ДІТЕЙ»

             Ще здавна суспільна думка про людей із синдромом Дауна була неоднозначною. Це й не дивно. Адже будь-яка відмінність притягує увагу і викликає багато запитань і здогадок.

У минулому представники окремих культур вважали цих людей божественними істотами, оскільки вбачали в них риси язичницьких богів. Але це думка лише окремих народів. В цілому ставлення до таких людей було доволі негативне. І навіть тепер їх вважають хворими, тими, які потребують лікування.  

Існує низка міфів, які ускладнюють контакти із людьми з синдромом Дауна. Окрім того, що  між нами росте межа відчуження, процес надання допомоги, якої вони дійсно потребують, ускладнюється. Погляд на реальну ситуацію дає можливість створити умови, де  такі люди зможуть почуватися вільно і комфортно.

Існують протилежні погляди на стан таких людей – чи є це хворобою, чи тільки 

аномалією хромосомного набору. Діти з синдромом Дауна народжуються внаслідок генетичного збою – а саме, наявності зайвої третьої хромосоми у двадцять-першій парі клітин людини. Вважається, що це залежіть від віку батьків чи способу їхнього життя. Діти із подібною патологією народжуються і в молодих батьків без шкідливих звичок.

Згідно із статистикою МОЗ в Україні на 600-700 новонароджених припадає один випадок із синдромом Дауна.  Щорічно реєструються 400 - 450 дітей із встановленою патологією у віці до 1-го року.

У більшості випадків у таких дітей є проблеми з промовою. Між розумінням слова і його відтворенням проходить деяка затримка. Недарма в англомовних країнах таких людей називають «slowly man», буквально - «повільні люди». Тому батькам рекомендується водити дитину на навчання до логопеда. Дрібна моторика затримується в розвитку і значно відстає від інших рухових навичок. Деякі діти починають ходити вже в два роки, а деякі тільки на 4-му році. Щоб прискорити цей процес, зазвичай призначають фізіотерапію і масаж

Зазвичай із перших днів народження лікарі радять батькам відмовитися від таких дітей, мовляв, що вони безнадійні,  некеровані і жорстокі. Але насправді це – світлі люди. Так, батьки на протязі всього життя мають по-особливому піклуватися про них. Але взамін отримують стільки ласки, любові і зрозуміння. За щирість і відкритість їх називають «сонячними дітьми».

   Всі свої найкращі почуття і риси вони реалізують у дружніх стосунках. Вони не сором’язливі і легко входять у контакт із однолітками. Часто недовіра і упередженість батьків здорових дітей ламають такі відносини. А дарма. Спілкування приносить користь всім. «Сонячні діти» набувають певний досвід,  пізнають перші правила поведінки у суспільстві, вчаться вірно проявляти свої прагнення і емоції, і звичайно отримувати задоволення від дружби і підтримки. Натомість їхні однолітки набувають навички  поваги до слабших, дізнаються про те, що поруч є люди, які трохи відрізняються своєю поведінкою, але потребують допомоги і зрозуміння.

Вважається, що люди із синдромом Дауна значно відстають у розвитку. Так, розумова відсталість присутня. Але люди, у яких 47 хромосом замість 46, непогано навчаються і навіть освоюють різні професії. Кожна людина має свої переваги і недоліки. Не рідкими є випадки, коли такі люди перевершують всіх інших у якомусь одному напрямку і таким чином досягають успіху. У більшості випадків діти із синдромом Дауна здібні не менш, ніж звичайні діти. У них є улюблені предмети в школі, а також книжки, фільми, музика.

На перший погляд може здаватися, що особливості, які відрізняють життя цих, особливих людей від таких, що вважаються звичайними, є значною перешкодою до порозуміння і творення чогось спільного. Та якщо придивитися пильніше, зануритись у світ їхнього життя, можна зрозуміти, наскільки їх мрії і надії схожі на загальні. І коли вони не здійснюються, «сонячні люди» переживають такий самий біль, що всі. Зовсім відгородити їх від проблем не вийде. Та подарувати трохи більше радості і тепла – у наших силах.