Вона не уявляла свого
життя без спорту. Теніс був її стихією. Одеситка Тетяна Воротіліна виступала в Тайланді, в Камбоджі.
Біда підкралася
несподівано. Їхала із друзями на байку. Несподівано на зустрічну смугу виїхала вантажівка.
Відбулося зіткнення. Так почався складний життєвий етап, сповнений болю,
страждань, а також невпинної боротьби і сили волі.
Далі були лікарні,
більше 40 загальних наркозів, півтора місяця під морфієм, рік на милицях та
пошуки лікарів-хірургів, які зможуть якісно відрізати частину ноги. Такі
знайшлися у Німеччині.
Прийшлося починати
життя з початку. Тіло довго звикала до протезу, а душа до нового статусу. Аде
жити хотілось. Починала із ходьби на милицях – довгої, виснажливої, болючої.
Свої досягнення висвітлювала у фейсбуці, де називала себе «кіборгом». Найбільше
раділа схвальним відгукам.
Все життя Тетяна була
спортсменкою і лише у спорті бачила своє майбутнє. На милицях, терплячи болі,
вона все ж-такі почала займатися. Спочатку були перші кроки, потім довші
переходи, а потім протез. Із кожним разом дистанції ставали довгішими, а хода
впевненіше. Звикнути до протезу складно, але незламна воля долає всі
труднощі.
Люди бувають різні: одні
розуміють, інші відштовхують. Хтось намагається допомогти, хтось обходить
стороною . В Одесі важко зловити машину, якщо ти на милицях. Для цього потрібно
сховати їх за дерево, відчинити двері, домовитись з таксистом, швидко взяти
милиці і сісти.
Свій перший забіг на
довгу дистанцію Тетяна пробігла цього року в Одесі. З 21 кілометром впоралась
за три години. УВінниці вона подолала дистанцію
у 21 кілометр на протезі. Про забіг говорить, що бігти було трішки
важче, ніж у нових кросівках.
.
Немає коментарів:
Дописати коментар