03.04.2011

ВЕСНА

Весна – пора чудова! В усі часи її оспівували і змальовували поети, прозаїки, художники, композитори. Я теж спробую показати своє бачення весни.
Для мене, міської жительки, весна починається з підвіконня. Мої квіти – герані, муррайї, оксаліс, фіалка – прокидаються і випускають молоді листочки. Значить, стало більше сонця, світовий день помітно збільшується.
Потім я помічаю ознаки весни на носику моєї Настуні. Її маленький носик-кнопочка прикрашається кількома цяточками ластовиння. Це дуже мило і зворушливо виглядає, особливо коли Настуня посміхається.
Коли земля просихає, ми їдемо на дачу. Тут, на лоні природи, видно справжнє торжество весни. Першими після зими нас зустрічають білі нарциси і кизил. Серед сірої, ще голої землі, голівки нарцисів виглядають дуже свіжо і тендітно, а кизил вкритий дрібними жовтими квітами і нагадує велике пухнасте курча. Усе навкруги заливає сонце, його золота енергія просто шалена, вона вирує і проникає в кожну живу клітину, викликає піднесення настрою, радість. Повітря свіже, запашне, воно бадьорить і водночас розслабляє. Трохи згодом, коли земля вкривається травичкою і дикими фіалками, з’являються джмелики. Вони такі гарненькі, у своїх смугастих шубках, мов летючі тигрики! Поважно, не кваплячись, перелітають з квітку на квітку, збирають перший нектар. Коли зацвітають яблуні й вишні, до джмелів приєднуються бджоли. Мені весело спостерігати, як ця смугаста братія трудиться над кожною квіткою.
На дачі приїжджають сусіди і це теж радість, адже не бачишся з ними з осені. Вітання, розпитування про життя, жарти, сміх, компліменти, обмін новинами, обговорення садово-городніх планів… Ціле море позитивних емоцій!
У місті теж видно прихід весни. Зацвітають абрикоси, зі своїх зимових схованок виповзають жучки-солдатики. Вони вкривають собою стовбури дерев, сидять на землі і гріються на сонечку. Воркують і танцюють голуби. На обличчях перехожих усмішки.
Тріумф київської весни – це, звичайно ж, цвітіння каштанів. У Києві їх дуже багато, це розкішні й могутні дерева. Біля нашого під’їзду теж росте один з цих красенів, його висота і пишність крони вражають. Листя каштанів схоже на віяла чи опахала. А суцвіття прийнято порівнювати із свічками, «свічки каштанів». Мені ж ці суцвіття нагадують якісь фантастичні ліхтарики пірамідальної форми. Цвітуть каштани різними барвами: і білими, і рожевими, і навіть гранатовими. Це так красиво – серед густої зелені каштанів рясно красуються суцвіття. Часто ці суцвіття ростуть не прямо, а нахилені вправо чи вліво. І коли дивишся на такий каштан, то здається, що щойно пролетів вітер, розтріпав квіти в різні боки і вони так і застигли в русі. Як на картині. Поодинокі каштани встигають зацвісти ще й у вересні, але це цвітіння не таке бурхливе, як навесні.
Весна – це Великдень. Радісна і підготовка до Великодня, і саме свято. Кожного року із хвилюванням печеш паску, милуєшся пофарбованими яєчками. І з радістю вітаєш рідних і знайомих, обмінюєшся шматочками паски, цокаєшся крашанками і від душі промовляєш: «Христос воскрес!». А ще очікуєш сходження Святого вогню в Єрусалимі у переддень Великодня. Це велике чудо, наочне явлення Божої сили.
Але не тільки радість приносить весна, але й світлий смуток. На вулицях продають море штучних квітів. Після Великодня – Проводи або Гробки, і цими квітами ми прикрашаємо могили наших родичів і друзів. Мамі я купую букетик блакитних квітів, бо вона любила цей колір. І очі в неї були блакитні. Я люблю Гробки, бо це незрима зустріч з тими, хто вже відійшов від нас. І з живими в цей день теж бачишся. Буває, цілий рік не зустрічаєшся, все ніколи, а на кладовищі й зустрінешся, поспілкуєшся.
Весна – це також згадка про Чернобиль. З роками ця наша трагедія ніби поблякла, призабулася, але в кожну річницю згадується, відлунює болем у душі. Жаль і тих, хто загинув одразу, гасячи пожежу на реакторі, і тих, хто захворів пізніше, і тих, кого виселили з рідних місць. Жаль вбиту й понівечену природу.
Та попри все, весна прекрасна. Бажаю усім зустріти в своєму житті ще не один десяток весен, і нехай кожна весна дарує радість і нові надії, які неодмінно справдяться.

Наталія Дремлюк

01.04.2011

У відділі довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування відбувся день бібліографії  «Бібліотека ім. К. А. Тімірязєва як інформаційний та культурно-освітній центр регіону».

 Учасниками заходу стали студенти групи із вадами слуху і мовлення Вінницького соціально-економічного інституту відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».

У ході зустрічі слухачі ознайомились із презентацією «З історії Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва». Корисною і цікавою запам’яталась консультація з використання електронного каталогу бібліотеки.

Студенти мали нагоду по новому відкрити для себе цінність довідкових видань. Цьому сприяла інформаційна бесіда «Безмежний світ енциклопедій, довідників, словарів». Навіть у еру стрімкого розвитку інформаційних технологій вони не втратили своєї цінності. Це скарбниця сучасних знань, яка завжди до наших послуг.

Підчас експрес- екскурсії слухачі ознайомилися з підрозділами бібліотеки, узнали про специфіку кожного відділу і стали нашими читачами. Сподіваємось, подібні зустрічі стануть традицією, а студенти – постійними нашими відвідувачами і в майбутньому – колегами.