Наступив новий
навчальний рік. Незважаючи на те, що інклюзивне навчання широко впроваджується
у нашій державі, залишається ще багато не вирішених проблем. Суспільство ще
продовжує жити за старими стереотипами.
Можна змінити закони, впровадити державні програми, провести семінари. Та
як подолати байдужість та несприйняття, а головне небажання щось змінювати?
Закон про інклюзивну
освіту говорить про те, що кожна дитина має право на навчання. Але кожен
навчальний заклад має свої власні проблеми. Робота із дітьми буває непередбаченою, особливо у наш час. Змінилися
діти. Якщо колись можна було хоч якось на них вплинути, зараз знайти спільну
мову із школярами вартує максимальних зусиль. До того ж постійно змінюються
шкільні програми. А це додаткове навантаження для вчителя. І коли йдеться про
прихід в клас дитини з інвалідністю, виникає незадоволення. Адже, як красиво не
говорити про інклюзію, інтеграцію в суспільство і рівність, - це завжди додатковий
клопіт.