В цей складний час іноді так не вистачає гурту близьких людей, з якими хотілося б поділитися своїми думками, прагненнями. Наш блог має на меті згуртувати особистості, які не зважаючи на труднощі та проблеми, прагнуть вести цікаве і повноцінне життя. Хочемо зібрати якомога більше актуальної корисної інформації, цікавих новин, відкриттів, що покликані внести в життя людей з особливими потребами нові, несподівані можливості
«Україна починається з кожного з нас, з нашого серця, з
нашої душі, з нашої праці. Сила держави - в її людях, цілеспрямованих,
талановитих, мудрих, і ми повинні пам'ятати про це кожен день, кожну годину.
І сьогодні ми
продовжуємо літопис трудової звитяги нашого краю. Назва цього монументу праці –
Дошка пошани. Вона говорить сама за себе – тільки своїми добрими справами і
вчинками людина заслуговує на повагу», – зазначив перший заступник голови
обласної державної адміністрації Іван Мовчан під час урочистостей з нагоди
вручення свідоцтв особам, занесеним на обласну Дошку пошани “Праця і звитяга
вінничан» та переможцям конкурсу «Людина року», яке відбулось 23 серпня у КЗ
«Плеяда».
Раїса Панасюк – голова громадської організаціїдля молоді з обмеженими фізичними
можливостями «Гармонія», – досі помітно спантеличена, що на сцені назвали її
ім’я:
– Я не очікувала, що знову потраплю на Дошку Пошани, –
розповідає Раїса, – адже у 2002 році мені вже випадала така честь. А сьогодні я
дуже, звичайно, рада, адже ця відзнака є визнанням нашої праці, і не лише моєї,
а й всієї організації загалом.
АВТОР ИРИНА ЦВИРЕНКО Привет всем! Меня зовут Ирина, мне 23 года. Я
мечтала научиться рисовать с самого детства, я пыталась рисовать карандашами,
фламастерами, кистью, но, по состоянию здоровья, я не могла ничего делать. У
меня тяжелая форма ДЦП,(Детский Церебральный паралич) я не могу ходить, не могу
себя обслуживать.
Когда у моего
брата появился компьютер, я пробовала печатать, но из-за моих непроизвольных
движений все, в том числе и я, боялись что я могу что-то сломать. Мы с братом
"дрались" за комп, хотя я не могла играть в игры, мне помогали мама,
брат или бабушка. В 2008 году на мое 20-ти летие мне подарили ноутбук! Я очень
долго мечтала о своем, личном компьютере, очень хотела играть в игры сама и
общаться по интернету, но я понимала что ноутбук стоит дорого, поэтому просила
подарить мне хотя бы сентезатор для начала. Я не поверила своим глазам, когда
утром, на мое день рождение получила подарок. Моя первая фраза была: "А он
настоящий???". Компьютер был самый простой, но он принес мне столько
радости и счастья! Я очень долго к ниму привыкала, училась управлять мышкой, у
меня плохо получалась, я печатала по две строчки в день а после этого рука
болела сильно и сама страшно уставала, но продолжала...
Управлять
мышкой я так и не научилась, к сожалению. Я двигаю курсор с помощью
специального блока на клавиатуре. У моего старого ноутбука такого блока нет,
нам пришлось купить отдельную клавиатуру. Кнечно этот блог лишь частично
заменяет мышку, и когда стистема "глючит", мне приходится часто
перезагружать комп, так как блог начинает работать не правильно.
Научилась
рисовать я не сразу, сначала рисовала точками в Paint, я не умела рисовать
линии, но мне помогли, мне подсказали. Мои рисунки конечно же не идеальны, я
только учусь правильно рисовать. Не так давно я начала делать видео и выкладывать
их на ютуб. Видео о том, как я рисую на компьютере без мышки. Не знаю будут ли
они интересны и полезны кому-то, очень надеюсь что будут, потому что я делюсь
моим опытом. Многие не верят что я рисую без мышки, это из-за скорости моих
видео. Мне просто приходится сильно ускорять мои ролики, рисую я медленно, на
одну картинку может уйти от 2 дней до месяца, плюс обработка видео и тд.
Я все время в поиске новых программ для рисования и
анимации, пока я не нашла ничего лучше чем Paint.NET я его просто обожаю,
анимации я делала другой программой, я как-нибудь сделаю видео об этом. Это
очеь трудно, но при огромном желании, при поддержке близких и при вере в себя
все возможно! Компьютер и интернет изменили мою жизнь!
Для людей.
прикованных к инвалидному креслу, или для тех кто стесняется своей болезни
компьютер открывает возможности для творчества, или изучения иностранных языков
и многое другое, а интернет открывает целый мир, пусть виртуальный, но это -
самостоятельность, это независимость от других, я сейчас имею ввиду чувство
наслаждения, кайфа, удовольствия и удовлетворения от того, что ты сама нажала
на кнопку, сама нарисовала, напечатала что-то, от того, что хоть в чем-то ты не
зависима. Это дает силы для следующего шага в направлении к еще большей независимоти,
ведь если ты можешь это, значит сможешь и другое со временем, главное желание и
стремление, все будет, но не сразу! Очень важно верить в себя, тогда все
получится!!!!!!!!!
Вперше про музичне захоплення Святослава Очеретного я дізналася завдяки
фестивалю творчості людей з особливими потребами «Повір у себе». Друзі
розповідали , як гра на гітарі хлопця із важким ураженням пальців покорила їхні
серця. Згодом ми познайомилися. Зовсім не часто в житті трапляється щаслива нагода
зустріти справжнього друга, але мені пощастило. На Славіка дійсно можна
покластися в усьому.
Після закінчення школи юнак вступив до вінницького соціально-економічного
інституту відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де
він здобув спеціальність фізичного реабілітолога. Пошуки роботи привели його у
центр «Промінь», де він допомагає своїм юним підопічним долати рухові бар’єри.
Та коли в Святослава з’являється вільна хвилина, він намагається присвятити
її своєму найбільшому захопленню – грі на гітарі. У цьому прагненні його завжди
підтримує дружина Алла. Звичайно кожна справа починається із вивчення всіх її
деталей. І тому Святослав не жалкує часу на вдосконалення виконання музики.
Та, як кажуть «один в полі не воїн». Мріє він про гурт цілеспрямованих,
закоханих у свою справу людей.. Адже разомлегше пройти попри всі труднощі і досягнути бажаного результату.
Створити колектив талановитих, наполегливих музикантів цілком реально. І навіть
якщо він не підкорить високих державних сцен, але буде мати своїх вірних
слухачів, які завжди будуть раді їхнім новим виступам. А тим , хто побачить виступ
групи вперше, отримає приклад старанності, надії і непоборної сили духу.
Якщо склалася так, що Ви маєте хворобу, але не можетежити без музики, якщо руки самі
тягнутьсядо гітари, або іншого
інструменту – не вагайтеся, зв’яжіться зі Святославом. Свій шанс треба
використати, а далі – як Бог дасть
.
Координати: м. Вінниця скайп: SvytoslavOcheretnyiпошта: Ocheretna@mail.ru
2012 рік митрополит
Вінницький і Могилів-Подільський Симеон оголосив у єпархії Роком соціального
служіння. У Вінниці облаштовується перший храм, призначений для інвалідів.
Центр на честь прп. Феодора Острозького для сімей та дітей з обмеженими
фізичними можливостями знаходиться по вулиці Соборній, неподалік Центрального
мосту. Звичайно, людей з особливими потребами
раді бачити у будь-якому храмі. Але цей
храм перебудовується так, щоби учасниками богослужіння могли бути люди на
візках, з ураженнями слуху та зору.
Минулого року на
сторінках «Одигітрії» порушувалося питання, що із 36 вінницьких храмів лише три
мають спеціальний пандус для інвалідів-візочників. Але у багатьох інших містах
України вже служать літургії для людей, що не чують, у храмах є ікони для
людей, які не бачать, а про пандуси і ліфти для візочників уже навіть не
розповідають, бо вони з’являються повсюдно...