Що
відчуває людина, коли усвідомлює своє покликання? Це зовсім не обов’язок, не
наказ і не змушування. Це приємне відчуття від розуміння шляху, яким маєш йти.
І нехай той шлях вузький і небезпечний, саме тут будеш щасливий.
Дивлячись
на мати, яка допомагала бідним і стражденним, десь у глибині душі Агнес (таке ім’я вона мала до вступу в орден)
відчувала, що саме так вона хоче жити. Покликання до монашого ордену все сильніше
бриніло в її душі. І хоча спочатку вона не надавала цьому значення, згодом Агнес змінила думку. У 18 років вона
зацікавилася діяльністю католицьких місіонерів в Індії – і вирушила до Дубліна,
де вступила в орден «Ірландські сестри Лорето», що має місію в цій країні – і
відправилася до Калькутти, а потім – в Дарджілінг (містечко в передгір’ях
Гімалаїв), де розташовувався монастир цього ордену. Тут Агнес проходить термін
послушництва. Вона доглядає за хворими в лікарні, потім викладає історію і географію
в школі св.Анни. І нарешті, в 1937 р. вона стає черницею, одержавши при
постригу ім’я Тереза – на честь св. Терези з Лізьє. Ця французька черниця,
канонізована в 1927 р., відома своєю добротою і милосердям.