28.03.2011

Web-сайти громадських організацій людей з особливими потребами

http://www.spilka.kiev.ua — сайт спілки громадських організацій інвалідів Києва. Головною його метою є активне залучення молоді та дітей з особливими потребами до громадського та політичного життя міста, а також координація ефективної взаємодії організацій інвалідів з органами державної влади. 

http://www.vofpni.org.ua – сайт Всеукраїнської організації «Фонд підтримки непрацездатних інвалідів» створено з метою їх соціального захисту, медичної, соціально-трудової реабілітації та залучення інвалідів до громадської діяльності.

Web-сайти, що сприяють інтеграції в суспільство людей з особливими потребами

http://www.naiu.org.ua – сайт Всеукраїнського громадського соціально-політичного об'єднання «Національна асамблея інвалідів України». Засновники сайту намагалися найповніше розкрити питання законодавства, проблеми соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів.

http://www.4uth.gov.ua – сайт Державної бібліотеки України для юнацтва. Натиснувши посилання «толерантність» можна знайти адреси установ та організацій, що надають підтримку людям з особливими потребами.

18.03.2011

ПРАЦЮЄМО ДЛА ВАС

Вже більше ніж сто років у центрі Вінниці працює обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А.Тімірязєва. Це провідний сучасний просвітницький, культурний, інформаційний, науково-дослідний центр, депозитарій краєзнавчої літератури, потужне книгосховище, яке налічує майже 1 мільйон примірників документів всіх типів і видів на різних носіях інформації майже 50 мовами світу

Працюємо для Вас

БІБЛІОТЕКА СЬОГОДНІ.


Сучасні люди дотепер вважають, що бібліотеки зупинилися у своєму розвитку й вже не в змозі нічого нового внести в розвиток культури.

Не хочу вас розчаровувати, але це зовсім не так. Бібліотеки ніколи не переставали розвиватися й удосконалюватися. 21 століття, століття впровадження нових технологій, торкнувся й бібліотек.
То як же виглядає сучасна бібліотека й чим вона може порадувати нас?

17.03.2011

ОБЛАСНИЙ ТРЕНІНГОВИЙ ЦЕНТР


На базі бібліотеки, за сприянням Фонду Білла та Мелінди Гейтс, діє програма «Бібліоміст», в рамках якої створено Обласний тренінговий центр. 

Завдяки використанню сучасних інформаційних технологій обласний тренінговий центр є базою для навчання бібліотечних фахівців області та користувачів бібліотеки для більш ефективного задоволення інформаційних потреб громад Вінниччини. Також центр надає змогу самим представникам громади отримати кращий доступ до інформаційних ресурсів мережі Інтернет (пошук роботи, можливостей навчання, пошуку партнерів, спілкування в соціальних мережах тощо). Таким чином, мешканці області мають можливість покращити своє життя завдяки доступу до потрібної інформації у центрі. Навчання у регіональному тренінговому центрі проводитися спеціалістами обласної бібліотеки за спеціальною програмою, розробленою Українською бібліотечною асоціацією.

Центр оздоблено новітньою технікою та найновішим програмним забезпеченням, Тож, пройшовши курс занять, можна набути сучасні знання з основ роботи на ПК та сервісах Інтернет.
Під час тренінгів використовуються інтерактивні форми навчання. Тренери Центру прагнуть внести у процес навчання креативні та інтерактивні методики тренінгових занять. Уся теоретична інформація закріплюється через практичну та самостійну діяльність.

НАШІ КЛУБИ

Дружнє спілкування у середовищі близьких по духу людей -  це можливість відчути себе частинкою дружнього колективу. Тут людина розкриває свої таланти, ділиться думками, знаходить друзів.

У бібліотеці працює ряд клубів та об'єднань за інтересами, які гостинно відкривають свої двері для всіх бажаючих.  Ставши їх членом, можна поринути у світ прекрасного, набути нового досвіду в улюбленій справі,  а відтак – бути популярним у своєму середовищі.

ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ЦЕНТР «ПРАВО»


У рамках бібліотечного обслуговування працює інформаційно-правовий центр «Право». Метою центру є виховання правосвідомості громадян, здатних жити у відкритому громадянському суспільстві демократичної, правової держави України.

Центр створено вінницькою обласною бібліотекою імені Тімірязєва і обласним управлінням юстиції. Фахівці управління приймають громадян у відділі літератури і інформації з питань економіки і права.

ІНФОРМАЦІЙНА ТЕЛЕФОННА ЛІНІЯ

Перед тим, як завітати до бібліотеки, користувач повинен мати хоча б приблизне уявлення про цей заклад, правила користування, умови запису. Адже для того,щоб успішно користуватись послугами бібліотеки,, потрібно пройти не важкий, та все ж таки послідовний процес оформлення. До того ж бібліотека має багато структурних підрозділів. Маючи елементарні знання про кожен з них, можна легко зорієнтуватись у масштабному приміщенні бібліотеки.

Скориставшись інформаційною лінією бібліотеки, можна  отримати всю необхідну інформацію. Достатньо зателефонувати на номер 500-092. Вам стануть відомі майже всі послуги і можливості бібліотеки. 

Інформаційна телефонна лінія – це швидка бібліотечна допомога нашим користувачам

МЕДІАЦЕНТР

Одним із підрозділів вінницької обласної бібліотеки ім.. К. А. Тімірязєва  є медіа центр. У порівнянні із іншими відділами він був створений відносно недавно. На фоні затишних читальних залів, він відрізняється своєю жвавістю та новими, інтерактивними формами роботи.
Відділ виконує основну функцію бібліотеки – здійснює інформаційне обслуговування користувачів, але робить це інакше. У перекладі з англійської мови media  означає засіб, носій. Основним засобом інформування тут є комп’ютер. Інформація передається здебільшого на цифрових носіях.

04.03.2011

Мій жіночий колектив.

Так вже склалося, що працівники бібліотек є переважно жінки. Може це тому, що
потяг до прекрасного – одна із рис характеру, що притаманні представницям прекрасної статі, і наша «Тімірязевка» не виняток.
З бібліотекою я знайома із дитинства. Тут все життя працює моя мама. Зараз як і багато років тому мене називають «Донькою полку». Бібліотека для мене була і залишається місцем , де мене розуміють, тут я завжди відчувала себе частинкою дружньої сім’ї. Пригадую свій дитячий малюнок на якому я працюю разом з тими, хто завжди був для мене прикладом доброти і відданості своїй справі.
Мені пощастило - моя мрія стала реальністю. Незважаючи на свою хворобу – важку форму ДЦП, я закінчила факультет документознаства і інформаційної діяльності вінницького соціально-економічного інституту відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».Під час навчання опановувала особливості бібліотечної справи. Незабутнім став для мене той, день, мені запропонували працювати у цьому закладі.
І ось я знов у своєму рідному колективі, тільки вже як рівна.
Я приймаю участь у створенні електронного каталогу бібліотеки, ( у своїй роботі використовує бібліотечну програму «Ірбіс»). Це спеціальна бібліотечна система. Якщо систематично працювати з нею, програма здається не складною. Але для цього потрібен досвід. Та на щастя мені було до кого звернутися. Вдячна працівникам відділу літератури і інформації з питань виробничого профілю за їх допомогу і гарне ставлення до мене.
Ще під час навчання в університеті я зрозуміла, як корисна інформація може допомогти людині з особливими потребами. І відтоді моїм бажанням стало поділитися досвідом зі своїми друзями і всіма, хто бореться із своєю недугою.
Майже всі мої пропозиції викликали тільки схвальні відгуки. Незважаючи на вади моєї мови, я завжди отримувала дозвіл на організацію інформаційних заходів для людей з особливими потребами.
Коли багато відділів нашої бібліотеки створювали свої блоги, мені довірили наш INVA-гурт. Тепер я можу писати про роль бібліотеки в житті людей з особливими потребами і бути впевненою, що мене почують. Цим я завдячую людям, які вірять мені.
Хочеться привітати моїх колег-жінок із святом весни – 8 березня. Побажати їм, дорогим мені людям, удачі, оптимізму, здійснення всіх мрій, добра та зи у їх сім’ях.




















Наталя Дремлюк – моя давня подруга. Ми разом навчалися у Київській спеціальній школі-інтернаті №15 для дітей із наслідками поліомієліту та церебральними паралічами. Мої батьки могли забрати мене додому у Вінницю лише на вихідні. Я все життя буду пам’ятати те тепло і ніжність, що дарувала мені мама Наташі тьотя Валя, коли приходила до школи відвідати Наташу і мене.

Згодом наші сім’ї стали справді близькими. І хоча я продовжувала навчання вже у Вінниці, ця дружба ставала тільки міцніше.

Минали роки, ми з Наташею пішли кожна своєю стежкою. Та кожен рік на свій день народження я отримувала подарунки із Києва. Це тьотя Валя радувала мене.

Та одного вересневого вечора у нашому домі пролунав тривожний телефонний дзвінок. Голос Наташі був пригнічений. Прийшло горе.

У ці березневі дні, коли ми вітаємо зі святом матерів, хочеться ще раз згадати нелегке, але прекрасне життя мужньої жінки


Я хочу розказати про найріднішу мені людину – про маму Валю.

На її долю випало два дуже нелегких випробування – мій діагноз ДЦП і її власний діагноз – порок серця з 30 років. Із хворим серцем нелегко жити навіть просто для себе. А мама жила для мене і для мого батька. Вона мужньо боролася з моїми нескінченними застудами, допомагала мені обслуговувати себе, разом з батьком возила мене до різних лікарів і цілителів, в буквальному розумінні ставила на ноги, бо до 5 років я не ходила. На щастя, Бог послав нам одного дуже хорошого китайського лікаря-невропатолога Лана Лина, який у 80-х роках жив і практикував у Кишиневі. Після кількох курсів лікування я почала ходити, хоча повністю мій діагноз не зник. Але й це вже було величезним досягненням.

Крім піклування про моє здоров’я мама зробила ще одну неоціненну справу: прищепила мені велику любов до книг, до читання. Завдяки цьому моє життя і до сьогодні наповнене книгами.

Коли я пішла до школи, то навчилася самостійності і мамі стало легше зі мною. Але її хвороба з кожним роком давалася взнаки все більше і більше. Зрештою мамі зробили дві дуже складні операції на серці, першу – коли я вчилася в школі, другу – коли вже була студенткою. Це продовжило їй життя, але не дуже полегшило його. Та мама була оптимісткою і раділа кожній хвилині, коли почувалася добре, намагалася зробити якісь справи. Навіть ходила на роботу. І завжди дуже гарно виглядала.

Коли я стала студенткою, мама відвідувала зі мною лекції, допомагала конспектувати, бо я не могла швидко писати.

Після закінчення університету я вийшла заміж. Коли я чекала дитину, мама теж дуже допомагала мені, адже цей період протікав для мене не завжди легко. Мій чоловік теж має фізичні вади, тож відмовитись від маминої помочі ми не могли.

І от нарешті в нашому житті з’явилася Настуся – моя донечка і мамина онучка. Для моєї мами це було найбільшою радістю у житті, найбільшим досягненням. Мама дуже піклувалася про Настуню, разом зі мною не досипала ночей, допомагала підносити до грудей, одягати, купати, гуляти. І все це через біль, через погане самопочуття. Вона любила мріяти, куди водитиме Топочку, коли та підросте (так лагідно вона називала Настуню). Хотіла водити на танці, на гуртки. Здавалося, життя остаточно налагодилося, я виросла і стала майже самостійною, народилася онучечка.

Для мами все скінчилося, коли Настуні було біля двох років. Чудового сонячного вересневого дня ми з мамою і Настунею пішли гуляти. На озері мамі стало дуже погано. Приїхала швидка, її забрали до лікарні. І біля 12 ночі батько приїхав і сказав, що нашої мами більше немає…

А осінь ще довго стояла золота, сонячна і тепла, світла, як і мамина душа. І природа ніби разом з нами проводжала маму у вічність…

ЛЮБІТЬ І ЦІНУЙТЕ МАМУ, ПОКИ ВОНА ПОРУЧ З ВАМИ.