17.02.2018

ЗАХІДНИЙ РЕАБІЛІТАЦІЙНО-СПОРТИВНИЙ ЦЕНТР НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ СПОРТУ ІНВАЛІДІВ УКРАЇНИ


Зробити крок у неможливе, подолати серйозний бар’єр, здійснити те, на що й не сподівався – все це незмінна мрія, яку майже все життя плекає людина з інвалідністю. І якщо не здаватися, якщо цілеспрямовано йти до мети – вона може здійснитися.

Побувати на гірськолижних курортах, спуститися на лижах із пагорбу маючи серйозне захворювання – це на перший погляд із області фантастики. Але у чудовій природньо-рекреаційній зоні, з унікальними кліматичними умовами та ландшафтом створений і активно функціонує сучасний реабілітаційний центр, де можуть відновлювати свої функціональні можливості різні категорії людей з інвалідністю. Крім іншого – це суперсучасний спортивний заклад, де крім параолімпійських та олімпійських зборів, проводяться на найвищому рівні тренування та змагання федерацій зимових видів спорту.

Центр знаходиться за адресою:82536, Львівська область, Турківський р-н, с. Яворів, вул. Рівних прав та можливостей, 1 тел. 032-69-33-640 e-mail: turkazrsc@ukr.net

10.02.2018

ЗУСТРІЧ ВИПУСКНИКІВ


Цю статтю я пишу про дорогих мені людей – моїх однокласників. Нещодавно ми мали чудову зустріч. Та сталося так, що я не змогла сказати всього того, що відчувала, про що думала. То ж сподіваюся, що вони прочитають ці рядки.

До школи я пішла у 8 років. Початкову освіту здобула у київській спецшколі-інтернаті № 15 для дітей з наслідками поліомієліту та ДЦП. Зараз я розумію, що то був дійсно чудовий заклад, але тоді почувалася там не комфортно. У такому віці важко знаходитись далеко від батьків, рідного міста. Незважаючи на те, що батьки, долаючи таку велику відстань, кожні  вихідні забирали мене додому, дуже хотілось ходити до звичайної школи , вчитись так само, як всі. До речі, бути такою, як всі, завжди було і залишається моїм бажанням.

15.01.2018

ІНКЛЮЗІЯ І МОТИВАЦІЯ

Інклюзивне суспільство це коли всі разом. Із дитинства. Коли діти бачать свою відмінність, та це не роз’єднує їх. Навпаки, слабшим допомагають, влаштовують такі перегони, де дитина на візку почуває себе зручно і весело, де у співах солістом є той, хто має вади мови, а діти із послабленим зором вправно грають на музичних інструментах.

У дитинстві ми із друзями любили грати у «війнушки» із сусідами. І я була розвідником. Діти, які не дуже добре мене знали, якось не думали від мене щось приховувати. Тож не дивно, що наша «банда» часто перемагала. Отже, друзі були мотивовані щодо моєї участі у грі.
У будь-якій справі успіх залежіть від бажання і від того, наскільки ця справа цікава. І для того, щоб дитина з інвалідністю знайшла те середовище, де їй буде добре, повинні бути чіткі мотиви для інклюзивного суспільства