ЗАКОН САНАТОРІЇВ

Я завжди з цікавістю чекаю літньої відпустки. Намагаюся провести її біля берега моря, краще за все в санаторії. Мені подобається лагідний плеск води, розмаїття природи, прикрашене квітами подвір’я. Та найцікавіше для мене – це знайомства із  новими людьми, дружнє спілкування, спільний відпочинок.

Напевно  це мене так захоплює завдяки моїм дитячим спогадам. Із трьох років я відпочивала в Криму в місті Євпаторія. Батьки не віддавали мене в санаторій на два місяці, я була на  індивідуальному догляді. Разом зі мною таким же чином лікувалися багато інших дітей та їх батьків з різних міст. Я досі пам’ятаю ту нерозлучну компанію, яка кожного року була майже та сама. Зараз мені здається, що ми все робили разом. Та проминув час, ми виросли і після розпаду СРСР опинилися в різних країнах. Це сумно.

У 90-сті роки політична ситуація склалася так, що по іншому було не можна. Але тепер нашій країні загрожує такий жахливий розподіл, дуже не хочеться щоб громадяни України, з якими разом проводили час стали чужими

Два роки назад ми відпочивали в Затоці на Одещині. Разом із нами була  подружня пара з Луганська. Ми разом гуляли, були на пляжі, проводили вечори. Коли повернулися до дому, спілкувалися по телефонну. Та зимою минулого року зв’язок обірвався. Я змінила телефон і їх номер зник. А вони перестали дзвонити. І коли чую, що саме в тих місцях, де вони живуть ведуться жорстокі бої, на душі стає моторошно.

Цього року мені пощастило побувати в чарівному санаторії «Нафтохімік України», що у Бердянську. Він розташований в мальовничому куточку на косі і нагадує квітучий сад на березі моря. Столики в їдальні розраховані на чотирьох. Разом із нами сиділи два чоловіки з Донбасу і з Горлівки. Ми дружили, хоч наші політичні погляди були цілком протилежні. Це були дуже приємні люди. Нерідко вони мене пригощали фруктами і ласощами.

Саме в той час в Слов’янську і прилеглих до нього населених пунктах йшли жорстокі бої. І всіх нас незалежно від вподобань турбувала доля простих людей, жахливі умови в яких знаходяться  солдати однієї і іншої сторони, після нашого повернення до дому у тих гарячих точках бої втихли. Вони перейшли Донецьк, Луганськ і Горлівку.   Горівка у вогні, в Донбасі терористи не здають позицій, тож обстановка стає все гостріше.

Існує думка, що в санаторіях діє свій закон. Згідно якого всі друзі, один до одного мають взаємоповагу. Але особисто мені буває дуже сумно, коли зіштовхуючись із реальністю, розумієш, що все навпаки, коли в «Однокласниках»  немає повідомлень від друзів, коли на їх території йде війна.

Закон санаторіїв дуже нагадує закон  Божий, а за цим законом покликані жити усі.