ЗЛАМАТИ СТЕРЕОТИПИ: У ВІННИЦЬКОМУ СУПЕРМАРКЕТІ ПРАЦЮЮТЬ ШІСТЬ НЕЧУЮЧИХ КАСИРІВ

Знайти роботу слабочуючим або нечуючим людям не просто — це або дуже складна праця або ж «подалі від людських очей». Але в одному із вінницьких супермаркетів «ламають стереотипи»: вже шість нечуючих осіб отримали роботу касира, ще шестеро – проходять стажування.

Один із вінницьких супермаркетів активно займається соціалізацією та працевлаштуванням людей з інвалідністю. Про двох нечуючих дівчат-близнят Єлизавету та Анну Бухарьову, які втратили слух у трирічному віці та вже місяць працюють касирками, розповіло керівництво супермаркету журналістам телеканалу Вінтера.

Як дівчата, вони намагаються бути індивідуальностями, тому одна в нас темненька, одна світленька, одна більш смішлива та усміхнена, інша — більш серйозна. При бажанні відрізнити їх можна, – говорить старша касирка супермаркету Оксана Дупляк.

«В моєму світі всі глухі» – як живе сімейна пара слабочуючих

У дівчат восьмигодинний робочий день. Те, що вони не чують та не розмовляють – на якість та швидкість роботи не впливає.

Комфортна, нормально, я навіть не зрозуміла, що дівчинка така. Якби не прочитала на табличці на касі, – говорить одна із відвідувачок супермаркету.

Тут і без слів все ясно. Якщо щось треба, то вона показує на касі, – додає ще один покупець.

Для відвідувачів магазинів існує табличка «Просимо проявити ввічливість – Вас обслуговує нечуюючий співробітник» – це для того, щобне було непорозумінь між покупцем і нечуючим співробітником. Втім адміністрація ще й вигадала шпаргалку — це книжечка з найпоширенішими фразами, наприклад: “Зачекайте, будь ласка, хвилину” або ж “Чи не буде у Вас більше дрібних грошей?”.

У супермаркеті працюють шестеро касирів із вадами слуху. Всі вони пройшли стажування, адже це робота пов‘язана зі спілкуванням. На касирів лягає і чимала матеріальна відповідальність.

Ми їх не відпустили у великий магазин, щоб зняти цю стресовість першу: багато покупців, багато клієнтів, великий колектив. Ми їх навчали в навчальному центрі, це такий маленький вакуум-кабінет, де був тренер-практик, перекладач і вони, – розповідає представниця супермаркету, керівниця відділу з персоналу Вікторія Сідлецька.

Нагадаємо, що в Україні на великих підприємствах мають працювати не менше 7% людей з інвалідністю від загальної кількості персоналу. Втім, працедавці пропонують таким людям або ж занадто важку роботу, або ж подалі від людей. Вінниця – це друге місто в Україні, яке змінює ці стереотипи.

Ми подолали зневіру. Ніхто не вірив, що вони можуть бути повноцінними працівниками публічно з іншими. Це дасть місту розуміння, що люди з інвалідністю такі ж самі як всі ми, вони заслуговують мати рівні права в освіті, в працевлаштуванні і нам потрібно зсувати ось ці бар’єри, тому що в основному наші бар’єр в голові, це все психологія, – говорить директор обласного Центру реабілітації людей з інвалідністю “Поділля” Роман Штогрин.