Нещодавно мені потрібно було поновити індивідуальну програму реабілітації. Однак у поліклініці, до якої я належу, немає невролога. Виявилося, що у нашому місті всього декілька неврологів, тому до них величезні черги. Людині з інвалідністю дуже важко так довго чекати.

Через це мені довелося звернутися до Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення. Було непросто добратися туди, але я була рада що врешті-решт отримав необхідну допомогу.

Медики продовжують працювати в таких складних умовах, демонструючи мужність і відданість своїй справі. Важливо знати, що навіть під час війни є доступ до спеціалізованої медичної допомоги, хоч це і може вимагати додаткових зусиль.

Цей досвід показує, наскільки важливо мати доступ до кваліфікованих спеціалістів, навіть коли звичні канали не функціонують належним чином. А який ваш досвід? Поділіться своїми історіями та порадами у коментарях!