Серед
ключових напрямків — впровадження стандарту безбар’єрної комунікації. Йдеться
про коректну лексику щодо людей з інвалідністю, зрозумілу інформацію на
державних ресурсах та адаптацію офіційних повідомлень. У час війни це особливо
важливо, адже кількість людей з пораненнями та травмами зростає.
Також
обговорювалися інфраструктурні зміни: адаптація укриттів, лікарень, центрів
надання адміністративних послуг. Безбар’єрність поступово стає не декларацією,
а практичним інструментом державної політики.
Для
громадських організацій це сигнал, що тема інклюзії залишається у фокусі уряду.
Проте реальні зміни залежатимуть від того, наскільки рішення Ради будуть
впроваджені на місцях — у містах і громадах, де люди з інвалідністю щодня
стикаються з бар’єрами.

Немає коментарів:
Дописати коментар