Ця повість
автобіографічна. Головний герой сам автор. Звати її Ірина Триус. Ірині понад
двадцять, вона прикута до ліжка, але не втратила віру в себе. Вона завзято
трудиться і виборює те, що робить її життя гідним. До хвороби вона була
інженером-залізничником, але хвороба не дала втілитися її мрії. Будучи лежачою,
відчуваючи нестерпний біль, вона вивчила німецьку, англійську, чеську, польську,
болгарську мови, а згодом почала працювати старшим науковим співробітником у
відділі технічної інформації Міністерства шляхів. Ще Ірині вдавалося у лікарнях
викладати дітям, де вона водночас і лежала - лікувалася від своєї недуги. З
усієї земної кулі до Ірини летіли листи. Їх було багато, різні долі, різні
люди, та їх всіх з'єднало одне - хвороба, і те, як вирватися з цих чіпких лап.
Згодом Ірина почала
писати. Пише вона про те, що їй близько, що турбує її. Ірині, звісно, дуже
пощастило,її завжди оточували дуже турботливі, уважні люди. Та й сама Ірина -
це мужня людина, яка не побоялась випробувань долі. Коли їй бувало дуже важко,
вона бралася до праці і лише наполеглива праця повертала її до життя.
У своїх нотатках Ірина
писала, що життя, весь час віднімаючи, щось давало їй взамін. Як у фізиці -
одна форма енергії переходить в іншу. Молодість і сила при зовнішній
привабливості часто виявляються поверхневі. Людина крізь частокіл страждань , набуває мудрість.
Вона дорогого коштує. Але возносить душу до нових вершин.
Під час підготовки
цієї роботи було використані матеріали із сайту http://www.studentu.ru і газети «Здравствуй».
Немає коментарів:
Дописати коментар