ЧИ МАЮТЬ ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮЮ ДОНАТИТИ НА ЗСУ

Я не одноразово чула таку думку, що люди з інвалідністью, як такі що належать до найменш соціально захищених верств населення не повинні донатити на ЗСУ, та взагалі благодійністю, через те що самі часто мають вкрай обмежені статки, та потребують різносторонньої допомоги. Дозволю собі висловити альтернативну думку з цього питання. Зборів для ЗСУ зараз дуже багато,і саме тому вислів "Кожна гривня має значення" в наші дні став буквальним. Українцям зараз не вистачає усвідомлення того, що маленькі донати дійсно можуть робити великі справи . В Україні нараховується близько двох з половиною мільйонів людей з обмеженими. Тож якщо кожен із нас задодонатить гривню, то наші воїни отримають два з половиною мільйони гривень! Варто лише вдуматися у цю цифру. Окрім того давно відомо що коли ми допомагаємо іншим, наше психічне здоров'я, та самопочуття можуть значно покращится. Я також живу на мінімальні статки, але для донатів користуюся послугою Приват банку " перерахуй на ЗСУ... З кожної витрати". У мене зазначається сума й 1 гривня. І я зовсім не соромлюсь цього. Також на початку цього року наше ГО надруковало і успішно продало календар. 10 відсотків від загальної суми продаж ми відрахували на потреби ЗСУ. Також на базі Го працює благодійний проект
- інтернет магазин Inklusia shop , який теж слугує для благодійних цілей, з продажу товарів у ньому, також частина суми є донатами на ЗСУ. Доречі, допомагати можна не лише фінансовими, можна наприклад плести теплі шкарпетки, або бафи , які вже дуже скоро будуть потрібні нашим захисникам та захисницям. Тому, як бачимо, можливостей робити добрі справи є багато, потрібно лише вміти їх помічати, та розвиватися усвідомлення їх важливості. Тому допомагаємо хто чим може, і разом крокуємо до нашої перемоги! Слава Україні! Героям
 

ГО ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ - ЦЕ НАГОДА ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ, ЧИ НАГОДА САМИМ РОЗВИВАТИСЯ, ТА ДОПОМАГАТИ ГРОМАДІ?

0Го людей з інвалідністю - це нагода отримати допомогу, чи нагода самим розвиватися, та допомагати громаді?

Це ще одне спірне питання , ставлення до якого на мою думку вже давно слід було переглянути, а тим паче потрібно це зробити у наш буремний час.

У вісімдесяті - дев'яності роки, я пам'ятаю товариства для людей та дітей з інвалідністю, саме так тоді називалися такі спільноти. Тоді їх роль полягала лише в тому щоб організувати застілля у святкові дні, роздати " солодкі подарунки", та поговорити про важку долю людини з інвалідністю 3 грудня - у міжнародний день людей з інвалідністю.

ФІЗИЧНИЙ СУПРОВІД ЛЮДИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ

 

Фізичний супровід людини з інвалідністю – це зараз саме та  послуга яку б не завадило ввести у нашій країні, на рівні хоча б такому, на якому ми стараємось надавати психологічні послуги  українцям. Чому ж про необхідність фізичного супроводу ні почуєш із уст медіа працівників, і не прочитаєш ні у пресі, ні на просторах Інтернету?