ЛЮДИНА РОКУ

«Україна починається з кожного з нас, з нашого серця, з нашої душі, з нашої праці. Сила держави - в її людях, цілеспрямованих, талановитих, мудрих, і ми повинні пам'ятати про це кожен день, кожну годину.

 І сьогодні ми продовжуємо літопис трудової звитяги нашого краю. Назва цього монументу праці – Дошка пошани. Вона говорить сама за себе – тільки своїми добрими справами і вчинками людина заслуговує на повагу», – зазначив перший заступник голови обласної державної адміністрації Іван Мовчан під час урочистостей з нагоди вручення свідоцтв особам, занесеним на обласну Дошку пошани “Праця і звитяга вінничан» та переможцям конкурсу «Людина року», яке відбулось 23 серпня у КЗ «Плеяда».

Раїса Панасюк – голова громадської організації  для молоді з обмеженими фізичними можливостями «Гармонія», – досі помітно спантеличена, що на сцені назвали її ім’я:

– Я не очікувала, що знову потраплю на Дошку Пошани, – розповідає Раїса, – адже у 2002 році мені вже випадала така честь. А сьогодні я дуже, звичайно, рада, адже ця відзнака є визнанням нашої праці, і не лише моєї, а й всієї організації загалом.

КАК КОМПЬЮТЕР ИЗМЕНИЛ МОЮ ЖИЗНЬ, И КАК Я НАУЧИЛАСЬ РИСОВАТЬ БЕЗ МЫШКИ

АВТОР ИРИНА ЦВИРЕНКО 
Привет всем! Меня зовут Ирина, мне 23 года. Я мечтала научиться рисовать с самого детства, я пыталась рисовать карандашами, фламастерами, кистью, но, по состоянию здоровья, я не могла ничего делать. У меня тяжелая форма ДЦП,(Детский Церебральный паралич) я не могу ходить, не могу себя обслуживать.

 Когда у моего брата появился компьютер, я пробовала печатать, но из-за моих непроизвольных движений все, в том числе и я, боялись что я могу что-то сломать. Мы с братом "дрались" за комп, хотя я не могла играть в игры, мне помогали мама, брат или бабушка. В 2008 году на мое 20-ти летие мне подарили ноутбук! Я очень долго мечтала о своем, личном компьютере, очень хотела играть в игры сама и общаться по интернету, но я понимала что ноутбук стоит дорого, поэтому просила подарить мне хотя бы сентезатор для начала. Я не поверила своим глазам, когда утром, на мое день рождение получила подарок. Моя первая фраза была: "А он настоящий???". Компьютер был самый простой, но он принес мне столько радости и счастья! Я очень долго к ниму привыкала, училась управлять мышкой, у меня плохо получалась, я печатала по две строчки в день а после этого рука болела сильно и сама страшно уставала, но продолжала...

 Управлять мышкой я так и не научилась, к сожалению. Я двигаю курсор с помощью специального блока на клавиатуре. У моего старого ноутбука такого блока нет, нам пришлось купить отдельную клавиатуру. Кнечно этот блог лишь частично заменяет мышку, и когда стистема "глючит", мне приходится часто перезагружать комп, так как блог начинает работать не правильно.

 Научилась рисовать я не сразу, сначала рисовала точками в Paint, я не умела рисовать линии, но мне помогли, мне подсказали. Мои рисунки конечно же не идеальны, я только учусь правильно рисовать. Не так давно я начала делать видео и выкладывать их на ютуб. Видео о том, как я рисую на компьютере без мышки. Не знаю будут ли они интересны и полезны кому-то, очень надеюсь что будут, потому что я делюсь моим опытом. Многие не верят что я рисую без мышки, это из-за скорости моих видео. Мне просто приходится сильно ускорять мои ролики, рисую я медленно, на одну картинку может уйти от 2 дней до месяца, плюс обработка видео и тд.

Я все время в поиске новых программ для рисования и анимации, пока я не нашла ничего лучше чем Paint.NET я его просто обожаю, анимации я делала другой программой, я как-нибудь сделаю видео об этом. Это очеь трудно, но при огромном желании, при поддержке близких и при вере в себя все возможно! Компьютер и интернет изменили мою жизнь!

 Для людей. прикованных к инвалидному креслу, или для тех кто стесняется своей болезни компьютер открывает возможности для творчества, или изучения иностранных языков и многое другое, а интернет открывает целый мир, пусть виртуальный, но это - самостоятельность, это независимость от других, я сейчас имею ввиду чувство наслаждения, кайфа, удовольствия и удовлетворения от того, что ты сама нажала на кнопку, сама нарисовала, напечатала что-то, от того, что хоть в чем-то ты не зависима. Это дает силы для следующего шага в направлении к еще большей независимоти, ведь если ты можешь это, значит сможешь и другое со временем, главное желание и стремление, все будет, но не сразу! Очень важно верить в себя, тогда все получится!!!!!!!!!

МУЗИКА ЯК ШАНС

Вперше про музичне захоплення Святослава Очеретного я дізналася завдяки фестивалю творчості людей з особливими потребами «Повір у себе». Друзі розповідали , як гра на гітарі хлопця із важким ураженням пальців покорила їхні серця. Згодом ми познайомилися. Зовсім не часто в житті трапляється щаслива нагода зустріти справжнього друга, але мені пощастило. На Славіка дійсно можна покластися в усьому.

Після закінчення школи юнак вступив до вінницького соціально-економічного інституту відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де він здобув спеціальність фізичного реабілітолога. Пошуки роботи привели його у центр «Промінь», де він допомагає своїм юним підопічним долати рухові бар’єри.

Та коли в Святослава з’являється вільна хвилина, він намагається присвятити її своєму найбільшому захопленню – грі на гітарі. У цьому прагненні його завжди підтримує дружина Алла. Звичайно кожна справа починається із вивчення всіх її деталей. І тому Святослав не жалкує часу на вдосконалення виконання музики.

Та, як кажуть «один в полі не воїн». Мріє він про гурт цілеспрямованих, закоханих у свою справу людей.. Адже разом  легше пройти попри всі труднощі і досягнути бажаного результату.

Створити колектив талановитих, наполегливих музикантів цілком реально. І навіть якщо він не підкорить високих державних сцен, але буде мати своїх вірних слухачів, які завжди будуть раді їхнім новим виступам. А тим , хто побачить виступ групи вперше, отримає приклад старанності, надії і непоборної сили духу.

Якщо склалася так, що Ви маєте хворобу, але не можете  жити без музики, якщо руки самі тягнуться  до гітари, або іншого інструменту – не вагайтеся, зв’яжіться зі Святославом. Свій шанс треба використати, а далі – як Бог дасть

.

Координати: м. Вінниця скайп: Svytoslav Ocheretnyi пошта: Ocheretna@mail.ru

БОГОСЛУЖІННЯ БЕЗ БАР'ЄРІВ

2012 рік митрополит Вінницький і Могилів-Подільський Симеон оголосив у єпархії Роком соціального служіння. У Вінниці облаштовується перший храм, призначений для інвалідів. Центр на честь прп. Феодора Острозького для сімей та дітей з обмеженими фізичними можливостями знаходиться по вулиці Соборній, неподалік Центрального мосту. Звичайно, людей з особливими потребами  раді бачити у будь-якому храмі.    Але цей храм перебудовується так, щоби учасниками богослужіння могли бути люди на візках, з ураженнями слуху та зору.

Минулого року на сторінках «Одигітрії» порушувалося питання, що із 36 вінницьких храмів лише три мають спеціальний пандус для інвалідів-візочників. Але у багатьох інших містах України вже служать літургії для людей, що не чують, у храмах є ікони для людей, які не бачать, а про пандуси і ліфти для візочників уже навіть не розповідають, бо вони з’являються повсюдно...

ДІТИ З ІНВАЛІДНІСТЮ БРАТИМУТЬ УЧАСТЬ У ПОКАЗОВИХ МАТЧАХ У ЧВЕРТЬ-ФІНАЛАХ ЄВРО-2012

Вперше за історію проведення Чемпіонатів Європи з футболу діти з інвалідністю братимуть участь у показових матчах у чверть-фіналах Євро-2012 в Україні та Польщі. Експерти твердять, що гра в футбол для дітей з наслідками ДЦП корисна не тільки для фізичної форми, а і для самовпевненості.

Назар Гойда, капітан команди: “Коли я займаюсь футболом, я стаю впевненішим у собі, сильнішим”.

Нині в Україні нараховується близько 170 тисяч дітей-інвалідів, тому у параолімпійському комітеті сподіваються привернути увагу до цієї проблеми за допомогою Євро-2012.

Валерій Сушкевич, Національний паралімпійський комітет: “Україна сьогодні є лідером паралімпійського футболу, футболу людей, які мають церебральний параліч. Вже понад 10 років ми лідери в цьому футболі в світі і в Європі. У Польщі, до речі, немає дитячого футболу, для дітей-інвалідів”.

Двоє дітей з інвалідністю також будуть серед 280 дітей, які супроводжуватимуть на поле гравців матчів чемпіонату Європи в Україні.

Воротар київського Динамо згадав, як він сам колись виводив футболістів на поле. Олександр Шовковський, “Динамо”: “Коли я був дуже маленьким я також виводив гравців на футбольне поле, і я розумію і пам’ятаю свої ті відчуття, коли я просто обожнював футболістів і для мене була велика честь вивести гравця на футбольне поле. Я розумію, що відчуватиме цей хлопчик, для нього це була перемога, маленька, але перемога”.

Джерело  http://1tv.com.ua/ru/euronews/2012/05/25/21608

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ТАБІР АКТИВНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ОПІКУНІВ ТА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ».

У Вінниці 10 травня розпочався всеукраїнський семінар-тренінг «Табір активної реабілітації для опікунів та людей з інвалідністю». У семінарі беруть участь 90 чоловік з Вінниці, Донецька, Дніпропетровська, Криму, Сум, Чернівців, Запоріжжя та Житомира.

 Протягом п'яти днів батьки разом із дітьми-інвалідами зможуть поспілкуватися між собою, взяти участь у круглих столах. А також порадитися з лікарями та психологами, як адаптувати своїх дітей до життя в суспільстві.

ВІРШІ МАРІЇ ОСТАПЕНКО

Автобіографія

Я, Остапенко Марія Андріївна, 19.07.1990 р. н; Знак зодіаку – Рак. Людина надійна, ввічлива, доброзичлива і енергійна душею.

В 2007 році закінчила середню загальноосвітню школу  № 27. З 2007 р. навчаюсь у Вінницькому соціально – економічному інституті університету «Україна» за спеціальністю « Документознавство та інформаційна діяльність». На даний момент закінчую V курс – спеціаліст з документознавства та інформаційної діяльністі.

Маю досвід роботи з комп’ютером. Володію англійською та німецькою мовами (читаю і перекладаю із словником). Українською і російською мовами володію вільно.

Люблю впізнававти усе довкола з позитивом. Ціную довіру, шляхетність, доброту і чесність у людях. Обожнюю спокійну гамму кольрів – синій, зелений, фіолетовий, білий.

МІРКУЙ НАЛЕЖНО-НЕ БІЙСЯ ВПЕРЕД ЙТИ

ЗОРЯНЕ НЕБО

Зоряне небо і молоде

Моє ти єдине і святе

В місячнім сяйві

Зорепадом горить

І на душі,

Земля тремтить.

На світ Божий

Шлях стелить,

Немов червона калина

Ягодами мерехтить,

Листям шелестить,

Як у ріднім домі

У гаю

Кличуть люди, до себе,

В щедру оселю,

На добро,

У святу Неділю

Прилетіла птиця-

Небесная цариця

Край віконця

Надвечір’я

З небес своїм

Крилом накрила

Поле

Земне, трав’яне

На мить

Чи на годину

Стала щасливою,

Справжня, українська

Родина.

* * *

В середине месяца

Летней жары,

Июльской поры

Пришло время

Раскрыть тайны Земли.

Чтобы сделать

Планету сильней

На самой орбите

У самой Луны

Выше всего

У самой высокой гори,

Где отцветают цветы

Оживает, лишь, только,

Могучая природа.

Дыхание тонкое

Чувства глубокие –

Посетили меня.

Солнце поднялось,

Так высоко

Наступил рассвет

В половине утра.

С поющим звоном,

Гармонии и тепла,

Словно художник

Рисует картину

С эпизодом на свет.

Как морские волны,

Или странник из волшебства,

Где царит великолепное благо,

Как – будто алмаз

Искра пролетевшая,

Сквозь скалу

На пару минут,

Как чудотворная икона

Исцеляла души родные,

Коснувшись младенца

С верой уверяя,

В дорогу провожая,

И притом наставляя.