05.01.2012

В МОРОЦІ ЛЮДСЬКОМУ СВІТЛО ЗАСВІТИЛО.


Різдво – прекрасне зимове свято. Для нас, пересічних українців, воно перш за все асоціюється із свят вечором шостого січня,  коли всі чекають першої зірки на небі, щоб в мирі і злагоді споживати урочисту вечерю -  дванадцять пісних страв. 7січня – особливе свято. У цей день, прославляючи Христове народження по хатам ходять колядники, котрих ми намагаємось щедро обдарувати.

Все це -  чудові традиції нашого народу. Вони складалися віками, і є справді незамінними.
Але що відбувається насправді? Чому так щиро ми радіємо церковним дзвонам? Чому слова «Христос роджається. Славимо Його» сповнені такої таємничості?


Щоб відповісти на ці питання уважніше придивимось до нашого  життя. Маємо прагнення, надії. Працюємо, відпочиваємо, дбаємо про рідних, зустрічаємось із близькими. Здається все нормально, все як у всіх. Чому ж тоді справжнє щастя бариться прийти до нас? Чому так палко ми прагнемо чогось світлішого, прекраснішого?

Гадаю, таке бувало із кожним: зустрінеш хорошу людину і становиться так добре. Здається, що настали кращі часи, які будуть тривати завжди. Щось подібне відбувається, коли народжується дитина, знаходимо добру роботу, досягаємо успіху у суспільстві. Та проходить час  і починаємо бачити іншу сторону медалі. Виявляється не все так гарно і досконало. Із близькою людиною починаються конфлікти, виникають проблеми на роботі. Те, що так цінне для нас, наші друзі не сприймають.  Та й самі ми не завжди надійні. Наші помилки - заклопотаність, неуважність, байдужість часто  стають причиною страждання близьких людей. Ми не досконалі, тому, що живемо в недосконалому світі.

Але багато років тому назад в убогій ізраїльській стайні народився Той, у кого була вся повнота радості, світла і миру. Прийшов для того, щоб віддати нам себе без остатку. Прийшов непомітно тому, що не хотів порушити спокій лагідної ночі. Так само непомітно Він  входить і у наше життя.

Свого часу Він створив всесвіт, тепер же спочиває у тісних яслах. Причиною цього є любов до кожної людини. Очі Дитятка говорять до кожного з нас: «Саме для тебе Я прийшов. Прагну розділити твою долю. Довірся мені, просто повір, що моя любов ладна змінити все». У хвилину навернення віра мов немовлятко народжується у серці людини. Вона ще здається непомітною, несуттєвою. Та згодом вона заповнює все життя і стає дорогою до оази миру. 

Людина буде щаслива тільки з Богом. Він і є тим не минаючим щастям, якого так прагнуть наші душі. Але те щастя не можна осягнути людським розумом. Коли у стародавньому Ізраїлі чекали на прихід Мессії, то уявляли це як щось грандіозне і величне. Так і ми уявляємо наше щастя дещо по іншому. А воно поряд. Воно в нашій вірі. Коли ми не помітимо образу, коли посміхнемося в важку хвилину , коли не надаємо особливого значення неприємностям. Звичайно всі релігії і філософії проповідують ці цінності, та тільки християни закликають Святого Духа, який, мов віфлеємська зірка веде їх до перемоги.

В ніч Різдва ангели сповістили мир на землі. Відтоді людина не одинока у своїх стражданнях. Божа рука веде нас. І той, хто довіряє їй не буде роздавлений. Не зникнуть проблеми,  але в серці буде мир.

Саме такого миру бажаю усім. Веселих свят! 


Комментариев нет:

Отправить комментарий