ЗРОБИ СВІЙ ВИБІР!

Наша країна готується зробити ще один визначний крок у своїй історії – обрати  новий склад Верховної Ради. Я вірю, що не випадково, переглядаючи колишні записи, натрапила на роздуми моїх друзів, людей з особливими потребами та небайдужих осіб – активних громадських діячів нашого міста. У них, попри всі труднощі  відчувається віра у перемогу демократичних ідеалів, надія на краще майбутнє, любов до батьківщини. Тож пропоную їх вашій увазі.

Яка громадська позиція людей з особливими потребами щодо майбутніх виборів? Тільки невеликий відсоток респондентів незалежного опитування, що провели активісти Вінницької міської громадської організації соціального розвитку та становлення окремих мало захищених категорій молоді "Паросток" вірять, що саме їх голос є важливим. Звичайно, хотілось, щоб наша позиція була більш активною. На песимізм тих, хто не хоче йти на вибори, я можу сказати наступне: всі ми прагнемо змін. Але в суспільстві мало що зміниться тому, що саме ми – у яких багато перешкод на шляху до голосування – своєю пасивністю забираємо в себе хоч якийсь шанс   на поліпшення. І друге, необхідно пам’ятати про свій громадський обов’язок на голосування і про право на краще майбутнє.

Анастасія Ліщинська.

Зовсім скоро на нас чекають вибори до Верховної Ради. З цього приводу хочеться сказати, що ми, інваліди, такі ж самі люди, як і всі інші. У нас такі ж самі політичні права: обирати своїх представників і бути обраним у якості такої особи, а також брати участь у політичному житті країни за допомогою усіх, незаборонених законами методами і способами.

Саме найменше, що ми можемо зробити, це взяти участь у обранні представників до нашого законодавчого органу.

Можливо, хтось скаже, що вибори майже зовсім нічого не змінять у нашому житті на краще.

Не будемо казати що у нас нема проблем. Вони є. Лише одні вибори не можуть змінити усе зразу. Але якщо  ми хочемо змінити наше життя, ми повинні брати участь у політичному житті не лише під час самих виборів, але тоді, коли їх нема. Мусимо бути завжди активними громадянами своєї країни. Ніхто краще нас самих не знає,що нам потрібно.

Хто крім нас це зробить?

 Ми можемо і повинні це зробити!

Звичайно, по мірі своїх можливостей. Для прикладу наведемо історію про Франкліна Рузвельта – одного з найвидатніших президентів Сполучених Шталтів Америки.

Він вніс чималий вклад у процес виходу країни з Великої Депресії, запропонувавши і  втіливши в життя свою програму дій та заходів, відому з історії під назвою «курс Рузвельта», що дозволило з часом приборкати інфляцію  та забезпечити роботою двадцятимільйонну армію безробітних. Він очолював США під час  Другої Світової війни.

Крім блискучої політичної кар’єри, Рузвельт мав велику мужність та силу духу. Ці риси були ому особливо потрібні, так як він був президентом у колясці.

У 1921 році під час риболовлі Рузвельт пав у крижену воду. Потім, після участі в гасінні лісової пожежі, разом з синами викупався ще раз. В мокрих купальних костюмах вони прийшли додому. Франклін не захотів переодягатися і всівся читати газету. Невдовзі він відчув легке нездужання ніг і ліг у ліжко. Назавтра він з трудом, волік одну ногу. Лікар поставив діагноз «сильна застуда» і прописав постільний режим. Але через два дні він вже не міг взяти в руку олівця.  Рузвельт був паралізований по груди.

Та після  днів відчаю, залізний характер, а також допомога рідних та соратників зробили свою справу. Рузвельт не лише переміг на виборах в сенат, куди він висунув свою кандидатуру ще до хвороби, але потім, в листопаді 1932 року став президентом.

За роки свого перебування при владі Франклін Делано Рузвельт не раз опинявся в найсуворіших ситуаціях, які вимагали від нього зібраності, мужності і ….. здоров’я. Особливо важко президент переносив переїзди та перельоти, які відбувалися досить часто. Але ніколи його самопочуття не ставало предметом обговорень.

Віталій Максимчук.