20.11.2015

НЮАНСИ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Законом України передбачено: на кожному підприємстві мають бути працевлаштовані люди з інвалідністю. Встановлена кількість – 4% від загальної кількості працівників. За невиконання цього нормативу роботодавцю загрожує штраф. За відмову щодо працевлаштування особи з інвалідністю, підприємству загрожують адміністративно-господарчі санкції.

Чинне законодавство заохочує працедавців, що працевлаштовують інвалідів, у вигляді дотацій і позик. Так, відповідно до частини четвертої ст. 181 Закону № 875 державна служба зайнятості за рахунок засобів Фонду соціального захисту інвалідів і в порядку, встановленому Кабміном, має право надавати працедавцям дотацію на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих в державній службі зайнятості. Процедура надання вказаних дотацій детально розписана в порядку № 1836[3].

Під спеціальним робочим місцем розуміється окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яке потрібно оздобити для роботи особи з урахуванням його індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного устаткування і таке інше.

Спеціальні вимоги до робочого місця інваліда мають бути визначені в індивідуальній реабілітаційній програмі. Іншими словами, робоче місце інваліда створюється під конкретну особу з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії. На створення спеціального робочого місця законодавством передбачені безпроцентні займи.

Якщо відповідно до індивідуальної реабілітаційної програми пропонована робота інвалідові протипоказана, то працевлаштовувати його не можна, навіть якщо він дав свою згоду на працевлаштування. Інакше винні особи можуть притягатись до адміністративної відповідальності

Відповідно до вимог КЗоТ[5] інваліди мають право на додаткові пільги і привілеї в порівнянні з іншими працівниками. Факт їх порушення розцінюється як порушення законодавства про працю і може стати причиною залучення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю - спричиняють за собою накладення штрафу на посадовців підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від п'ятнадцяти до п'ятдесяти не оподатковуваного мінімуму доходів громадянин.

Зокрема, інвалід має право на:

  • працевлаштування без випробувального терміну (при напрямі на роботу МСЭК);
  • неповний робочий день або робочий тиждень (встановлюється за бажанням інваліда);
  • відмова працювати в нічний час і понаднормово;
  • надання щорічної відпустки в слушний для нього час;
  • основна відпустка мінімальною тривалістю 30 (для інвалідів I і II груп) і 26 календарних днів (для інвалідів III групи);
  • неоплачувана відпустка тривалістю 60 (для інвалідів I і II груп) і 30 календарних днів (для інвалідів III групи);
  • розірвання термінового трудового договору (якщо стан здоров'я інваліда став перешкоджати виконанню трудових обов'язків).


Згідно з чинним законодавством розірвати трудовий договір із працівником з інвалідністю можна на тих же підставах, що і із звичайним працівником. В той же час, слід мати на увазі наступне:

  • якщо працівник є інвалідом війни, то відповідно до ст.42 КЗоТ у разі скорочення чисельності або штату він має переважне право залишитися на роботі (за умови, що такий інвалід має таку ж кваліфікацію, як і інші працівники);
  • у випадку якщо стан здоров'я інваліда став перешкоджати виконанню його службових обов'язків, він має право розірвати терміновий трудовий договір.


Звертаємо вашу увагу також на те, що якщо звільнений за ініціативою працедавця інвалід звернеться до суду, то останній (за наявності щонайменших підстав), швидше за все, буде на стороні інваліда.

Комментариев нет:

Отправить комментарий