Косюк Ольга. Стихи этой красивой, молодой девушки, такие-же красивые,

как она сама. Они олицетворяют в себе любовь, любовь к природе; к солнцу,

к земле, и всё что есть на ней. А как она красиво вышивает, её вышивка

это клад и пример для подражания всем женьщинам. Благодарю Бога за то,

что он ей дал такой талант.

* * *

Послухайте дощі послухайте тишу,

Як жовтий метелик сідає на квітку,

Як вітер шепоче "Я всіх заколишу,

Я пух тополиний приношу вам в літку".

Послухайте голос трави і пшениці,

І шурхіт піску за хвилями моря,

Мовчаня води у глибокій криниці,

І небо високе, блакитне, прозоре.

* * *

Сьогодні падав білий сніг,

Величний лапатий,

По ньому хтось швиденько біг,

І завітав до хати.

Зняв капелюха і присів,

Погрітись коло пічі,

Без марноти і зайвих слів,

То був зимовий вечір.

* * *

Синій барвінок, червона калина-

Разом - це пісня дзвінка, соло'іна,

Разом - це мова солодка, медова,

Мова якою співае діброва.

Мова якою щебечут малята,

Наче в гаю навесні солов'ята,

Все що співае ріка і долина-

Це мова моя, моя Україна.

* * *

Життям напитись неможливо,

Воно - пахуче, невситиме,

Його краплина, наче злива,

В пісок тікають Час ітиме.

Допоки сонце ясне сходить,

А зорі вечір виглядають,

Відчуй життя на смак, на дотик,

На звук і колір що із раю.

* * *

Весна! Виспівують синиці,

Під парасолькою гуляють двоє,

Вже літо починає снитись,

І квітне на вікні алоє.

Дівча на мокрому асфальті,

Малює крейдою квадрати,

В дворі лунає "Гол! Пенальті!"

І хочеш квіти дарувати.

Берези розпустили коси,

І вже лелека ходить лугом,

Весна співає стоголосо,

В селі і в місті понад Бугом.

* * *

У твоє віконце,

Завітало сонце,

Бавилось квітками,

Диво - рушниками.

Впало на подушку,

Лоскатнуло вушко,

Сіло на долоню,

"Прокидайся соню!"